В околицях селища в 1878 році знайдено два бронзови скарби: у першому — шість браслетів, у другому — п’ять предметів. Виявлено також кілька розрізнених знахідок бронзових виробів. Речі датуються епохою пізньої бронзи. З території селища походить золота монета імператора Нерона.
Уперше в письмових джерелах село Werezka згадується у ХІІ столітті. Його назва походить від особливостей місцевості, у якій воно розміщене — серед гір, які раніше називалися «веретками». Тому й назване воно було Нижні Верецьки. Згідно з історичними даними в ХІІ столітті село входило до Галицько-Волинського князівства, а з ХІІІ століття — до Угорського королівства. Під час татаро-монгольської навали в Європу завойовники хана Батия, просуваючись через Верецький перевал, напали на село і дуже його спустошили та пограбували. Більшість дворів було спалено ордою. Тоді в населеному пункті збереглося тільки кілька родин: Бирковичі, Малиничі, Курахи.
У 1263 р. угорський уряд взяв село на державний облік. Ця дата вважається першою письмовою згадкою про Нижні Ворота
У 1433 році Нижні Верецьки належали дворянам Білкеям, а згодом й іншим магнатам; входили вони й до Мукачівсько-Чинадіївської домінії.
Як зазначено в урбарію 1648 року, у селі в той час було 118 господарств, у яких мешкали 70 кріпаків з наділами, 7 вільних селян, 26 желярів (селян без землі), столяр, митник і піп.
Село не минали лихоліття та ворожі вторгнення. Крім монголо-татар, Нижні Верецьки грабували та палили війська польської шляхти під проводом воєводи Любомирського. Жорстокого розорення зазнали жителі села і в період антигабсбурзької війни 1683—1688 років та під час визвольної війни проти тих же Габсбургів 1703—1711 років, у якій активну участь брали нижньоверечанські кріпаки. Надзвичайно цікавим є той факт, що селяни за дорученням Ференца ІІ Ракоці, як його посланці, відвозили листа до російського царя Петра І. Зазнавши поразки у цій війні, Ференц ІІ Ракоці покинув батьківщину, і 20 лютого 1711 року зупинився у сЗавадка(за Австро-Угорщини Ракоці-салаш). Звідси він звернувся із відкритим листом до населення країни. Після цієї визвольної війни Нижні Верецьки були перетворені в руїни. У селі залишилося тільки 18 дворів.
У 1728 році австрійський імператор подарував маєтки Мукачівсько-Чинадіївської домінії графу Шенборну. Село стає центром Верховинського ключа величезної латифундії Шенборнів. Нижні Верецьки поступово починають зростати. З 1715 року тут стояла прикордонна військова сторожа, містився податковий уряд. У 1735 році в селі відкрилася карантинна станція, а в 1835 році — поштова станція.
На початку 18 ст. австро-угорське керівництво створило в селі народний суд та в’язницю. Споруда збереглась до сьогоднішнього дня і використовується як спальний корпус місцевої школи-інтернату.
Є дані, що станом на 1733 р. у Нижніх Верецьках була гарна дерев’яна греко-католицька церкву св. Іоана з трьома дзвонами. В 1734 р. церкві надали право отримувати прибуток зі щорічного ярмарку.
В 1784 р. у Нижніх Воротах було збудовано дерев’яну греко-католицьку церкву в бойківському стилі з трьома верхами і відкритою галереєю.
В 1810 році Нижні Верецькі відвідав австрійський імператор Франц ІІ, який був вражений архітектурною красою новозбудованого дерев’яного церковного храму. На продовження робіт по внутрішньому оздобленню споруди в церковної громади вже не було зовсім коштів. Тоді за наказом імператора було виділено гроші із державної казни і направлено на продовження робіт по введенню в дію новозбудованої церкви. За ці кошти було виготовлено Іконостас, святий Пристіл, Казательницю. До речі, Іконостас церкви в Нижніх Воротах за своєю унікальністю не має рівних в церквах району. Іконостас є один із найстаріших. Його було встановлено в церкві і освячено священиком Олександром Ковордані 10 серпня 1811 року. Про це свідчить запис на Іконостасі, зроблений австрійською мовою. Тут зазначається також, що Іконостас було виготовлено за сприянням імператора Франц ІІ.
У 1840 р. побудували також нову фару та школу.
З середини XIX століття Нижні Верецьки фігурують у документах як містечко Свалявського повіту (округу) Березького комітату. На той час містечко мало власну символіку — печатку з гербом: на червоному тлі золотий лев, що йде в лівий геральдичний бік (елемент родового герба Шенборнів).
У результаті революції 1848—1849 рр. на закарпатських землях було скасовано кріпосне право. На дорозі між селами Нижні Ворота та Верхні Ворота розташоване святе джерело та пам’ятний знак з нагоди скасування кріпосного права.
З середини XIX століття Нижні Верецьки фігурують у документах як містечко Свалявського повіту (округу) Березького комітату. На той час містечко мало власну символіку — печатку з гербом: на червоному тлі золотий лев, що йде в лівий геральдичний бік (елемент родового герба Шенборнів). На початку XX століття Нижні Верецьки стали центром Верецького повіту (округу) Березького комітату.
На початку 1903 р. на базі маєтку Шенборнів міністерством землеробства Угорщини було створено племінну ферму, якій належали кращі землі села. Через два роки тут було відкрито господарську школу, де діти із заможних сімей мали змогу вивчати зоотехнію, агрономію, ветеринарію та механізацію сільського господарства. У 1920 р. на базі племінної ферми почало працювати державне дослідне господарство.
17 березня 1939 на третій день окупації Карпатської України Мадярщиною мадярські жандарми гнали на перевал через села Нижні Ворота, Верб’яж, Завадка колони полонених, переважно галичан — вояків Карпатської Січі і передали їх польській прикордонній службі, яка розмістила полонених у підвалах своїх казарм. Наступного дня, 18 березня 1939 до сходу сонця полонені біли розділені на колони, відконвойовані вліво і вправо від перевалу по лінії кордону приблизно на півтора-два кілометри і розстріляні на закарпатській стороні над селами Нова Розтока і Верб’яж, та між селами Петрусовицею, Жупанами і Лазами. Число розстріляних, за оцінками свідків, становило 500—600 полонених.
